Не бурчіть на піаніста...

Оригинал взят у ihorhulyk в Не бурчіть на піаніста...

Ілюстрація: vestnik.in.ua

Патерналістська модель держави в Україні вичерпала себе, мабуть, ще усередині 90-х минулого століття. З тих пір усю соціальну політику без огляду на персоналії на верхівці влади можна вважати не тільки популістською, але й лицемірно-цинічною і шкідливою. Бо певний, - і значний! – прошарок населення, загнаний в глухий кут безпросвіттям злиднів та безгрошів’я, купувався на чергові обіцянки, мов за рятівну соломинку, живлячи таким чином невмирущий совок у мізках.
Два Майдани продемонстрували критичну масу самодостатніх особистостей, здатних не те що озиратися на можливість державних подачок, а без особливої допомоги з-зовні налаштувати побут, забезпечити потреби і врешті-решт досягти цілком несподіваних, як на обивателя, результатів. Ба більше, - практики «антимайданів», застосовані владою, ще рельєфніше окреслили маргінальність середовищ, схильних і надалі сповідувати ідеологію «доброго царя» і «всемогутності» держави.
Тобто, об’єктивно Україна визріла до реформ, я б сказав, навіть до «шокової терапії». Те, що запропонував Яценюк і К, є об’єктивною потребою, якщо, звісно, ми хочемо жити по-людськи. Певна річ, ліпше було б, якби ці реформи відбувалися у мирний та спокійний час. Але, гадаю, існування внутрішньої та зовнішньої загроз лише додасть ентузіазму тим, хто готовий, поступившись малим, очікувати у перспективі більшого.
Тому, коли мене запитують, як я ставлюся до затіяного урядом, відповідаю не вагаючись, - я на боці реформаторів. Їх, вочевидь, слід і треба критикувати за прорахунки у воєнній кампанії, за дивну війну у Криму, з кволою на початках реакцією на безпрецедентне хамство Росії. Але в царині економічній і зовнішньополітичній (особливо коли йдеться про формування думки західних симпатиків щодо потреби сприяння Києву) – тут уряду нічим дорікнути.
Тепер, коли карти лягли на стіл, коли озвучено всі аргументи і всі можливо-неможливі ризики, варто дуже пильно стежити за тим, аби за лаштунками процесу знову не виринули певні персонажі, які володіють фантастичним умінням звести на пси будь-яку добру справу. Йдеться про спритників корупційних схем, про тих, хто легким помахом руки перетворює державні кошти на приватні, послуговуючись при цьому, серед іншого, ласістю українського чиновництва до дармівщини. Бо не забуваймо, - ми всі вийшли з постімперії, перебравши її мерзені риси. І коли Пітер Помєранцев говорить, що «люди все життя симулюють, платять, симулюють, платять і кінця цьому нема. Ядро цього процесу – неформальні зв’язки, клановість, кумівство. На них будується вся соціальна сфера. Росіянин знає, кому треба подзвонити, з ким домовитись, кому дати хабар. І що краще працює пропагандистська машина, то більше громадян звикає жити в системі вічних симулякрів», то слово "росіянин" тут легко заміниме на "українець".
Мені видається, що в такій ситуації мав би спрацювати чинник Майдану, певна річ, без коктейлів Молотова чи палених шин. Практика Сашка Білого (хай з Богом спочиває!) засвідчила свою неефективність, ба, справді виглядала дикувато у контексті загальних проєвропейських трендів, та навіть просто в умовах тотальної непевності і страху, що підігрівалися психологічною війною з боку Росії. Я гадаю, що цивілізований світ якось давав собі раду зі схожими проблемами без калаша чи кольта. Тим паче, що насильство, виправдане потребою революційного моменту, зазвичай, перетворюється у звичну практику.
У принципі, в Україні є також громадянське суспільство, здатне, як на мене, до повноцінного контролю за владою. Інша річ, що революційна ситуація самозрозуміло інкорпорувала туди різний народ, а тому,вимагаючи люстрації чи інших «модних штучок» для кандидатів на посади чи вже чинних владоможців, нашим активістам варто було б ретельно пролюструвати власні лави. Бо багатоманіття рухів, ГО, самооборон, варт etc, за всіх позитивів ситуації, здатне також провокувати некоординованість, хаос, тобто мутні речі, в яких особливо зручно ловити рибку. Не кажучи вже про відверто провокативні рецидиви, які можуть тільки частішати у перебігу затятої виборчої боротьби.
А щодо реформ... Може, справді варто трішечки вгамувати емоції і не здіймати на кпини тих, хто взявся їх втілювати, за дрібні прорахунки. Може, не варто, всезнайно сидячи у ФБ, підозрювати реформаторів у змовах, подвійних стандартах, прагненні власного зиску. Може, таки дамо їм попрацювати. Зрештою, ніхто ж у нас не забирає права сказати все що думаємо. Давайте скажемо, але пізніше, ок?
Ігор Гулик
( Читать по-русски )

Как выиграть войну

Оригинал взят у vzua в Как выиграть войну

Думаю, уже многим стало понятно, что цель Путина — восстановление контроля над Украиной. На эту тему тоже достаточно сказано, добавлю лишь, что в картине мира таких персонажей, как Путин, отсутствуют люди и их воля. Он воспринимает Майдан и «цветные революции» в целом, как заговор «американцев» против него и его власти. Это, разумеется, очень опасно, но это дает нам преимущества, о которых ниже.( Read more... )

Выступления сепаратистов в Донецке

Оригинал взят у frankensstein в Выступления сепаратистов в Донецке

Пророссийские митинги в Донецке - по-настоящему угарное зрелище в самом печальном смысле этого слова. С начала марта я не пропустил ни одного. В сравнении с тем, что твориться у нас на площади Ленина по выходным, меркнут даже концерты группы "Коррозия металла", а уж там всегда было на что поглядеть.

https://www.youtube.com/watch?v=49Of4fRdN3M

Watch on YouTube

Митинги сепаратистов в Донецке обычно вызывают смешанные чувства. Если смотреть их в записи на видео, сидя где-нибудь в Питере, Львове или Риге, можно помереть со смеху. Но когда понимаешь, что сепаратистская клоунада в Донецке уже стоила жизни как минимум одному человеку - становится не до шуток. Еще страшнее от того, что вся эта комичная толпа безумцев на самом деле сейчас вполне может определить судьбу целого региона, довопиться до войны и человеческих жертв, накликать на город бомбы и ракеты. Вот такие, казалось бы, карикатурные персонажи полностью владеют толпой. Разумные доводы никому не нужны, зато кривые матерные стихи - в самый раз. Попробуйте объяснить этой бабушке преимущества ассоциации с ЕС.

https://www.youtube.com/watch?v=yMtJPFs41pU

Watch on YouTube

Ненависть, исступление, истерика - после часа прослушивания ораторов на митинге "за референдум" у неподготовленного человека может пойти кровь из ушей. Пенсионерки, ревущие со сцены похлеще Эмили Роуз, одержимой демонами. Свирепые от похмелья казаки. Льющиеся потоком проклятия в адрес жителей Западной Украины, стран США и ЕС. Ни одного конструктивного предложения по поводу того, что делать с экономикой, что менять, что совершенствовать. Русская национальная идея в интерпретации донецких сепаратистов - это ненависть ко всему миру. Панические поиски врага, на котором можно сорваться за собственные неудачи.

https://www.youtube.com/watch?v=3kDIztYn-6A

Watch on YouTube

Никогда прежде не видел ни на одной массовой акции столько бессмысленной злобы. Это очень плохо. Удивительно, что сами организаторы митинга не понимают этого или, что еще хуже, сознательно эксплуатируют самые низменные чувства самых темных слоев общества. Ну вот отделится Донбасс под истеричные вопли осипших старух, а дальше что? Какое будущее ждет все это сборище, способное только ненавидеть и разрушать? Что эти ожившие персонажи Пелевина могут построить?

https://www.youtube.com/watch?v=Nq8GfXEBCCc&list=TLQSA9zC3wUXxv5ig7nUOpPwaOQeIpuS_-

Watch on YouTube

Войско тьмы...