freedomway | Хвороба рашизму виростає на почутті безкарності й від звички жити на халяву

Яким би не було невдоволення «еліти» окремими діями узурпатора, який все більше перетворюється в неадекватного самодура, залишитися без нього один на один з народом ще страшніше.

Про це пише в своїй статті на сайті «Грани.ру» російський аналітик Олександр Скобін.

Коли пан Володін каже, що без Путіна не буде Росії, треба розуміти, яку Росію він має на увазі. Дійсно, настільки вподобана кремлівській кліці імперська, агресивна, рашистсько-фашистська «Росія», керована паразитичною кримінальною олігархією, має мало шансів вижити без Путіна. Секрет його непотоплюваності в тому і полягає, що у «еліти» немає іншої особи, яка змогло б настільки ж успішно дурити голову «простому народу». І яким би не було невдоволення «еліти» окремими діями узурпатора, який все більше перетворюється в неадекватного самодура, залишитися без нього один на один з народом ще страшніше.

Зараз в якості основного ресурсу, що дозволяє правлячій кліці консолідувати навколо себе суспільство, використовується старанно отруюючий півтора десятиліття «постверсальскій синдром», що породжує агресивний антизахідний реваншизм. Російський реваншизм гірше німецького. Після Першої світової Німеччину реально покарали. Справедливо чи несправедливо – це вже інше питання (далеко, до речі, не очевидно). У всякому разі, великодушності переможці не проявили, і хоча б тому німці мали деякі підстави ображатися. Після того як СРСР, не витримавши економічної гонки, програв свою глобальну битву з «миром капіталізму» і благополучно розвалився, Росію не тільки ніхто не карав, але все по можливості намагалися допомогти. Наскільки вдало – знову-таки інше питання.

У свідомості ж значної частини російського суспільства вкоренилося уявлення, що холодну війну радянська держава зовсім не програла, а благородно поступилася Заходу, добровільно відпустивши на волю свої колонії та напівколонії. А от те, що вони з наданою свободою посміли скористатися, сприймається як невдячність, зрадництво і втечу з родини і викликає гостре почуття образи. Ще більш гостру образу викликає те, що Захід прийняв «втікачів» в свою сім’ю. Мабуть, щоб ми не ображалися, Захід повинен був їм відмовити, залишивши Росії можливість при сприятливих обставинах повернути неслухняних дітей додому.

Я далекий від того, щоб вважати всіляких «анчоусів» та інших «ватників» з «колорадами» виключно безневинними жертвами пропагандистських маніпуляцій гангстерів, що захопили владу. Вони самі дбайливо плекали і пестили в своїх душах імперську дрань. Це був їх вибір. Вибір, зроблений тоді, коли стало ясно, що ніхто не збирається їх карати за справи їхньої улюбленої радянської держави. Держави, яка пропустила через жорна репресій мільйони власних громадян, принесла горе і тиранію половині світу, а іншу половину півстоліття тримала в страху глобальної ядерної війни.

А раз так, то чому не виправдати всі підлості та гидоти радянського режиму? Адже інакше ніяк не виправдати власну брехню, лицемірство, конформізм, пристосуванство, прислужництво цьому режиму – якщо навіть і не власне, то близьких нам людей, з якими ми себе ототожнюємо. Ні, у нас все робилося правильно, ми у всьому праві, нам немає в чому каятися.

Так ми простили всі злочини свого минулого державі. Так ми простили собі співучасть у цих злочинах, пособництво і потурання їм. І ми продовжуємо прощати собі будь-яку сьогоднішню нечесність, будь то шахрайство на виборах, неправедні суди або участь в корупційних схемах. І продовжуємо прощати нашій сьогоднішній державі будь-які злочини і підлості.

Витоки сьогоднішнього морального здичавіння в чому в тому, що суспільством не було готове по-справжньому усвідомити і відчути злочинний характер радянського режиму. А не був він по-справжньому усвідомлений і відчутий тому, що наслідки краху радянської імперії виявилися вельми ощадними. Мало які імперії розпадалися настільки безболісно. Історія обійшлася з нами занадто м’яко. І навряд чи крах путінської Росії буде таким же оксамитовим.

За все рано чи пізно доводиться платити. І кожен відповідає за свій вибір. Але, як сказано в одному популярному літературному творі, спокуса не може не приходити в світ, але горе тому, через кого вона приходить. Горе тому, хто спокусить малих цих. Той, хто культивував і поширював отруту рашистського реваншизму, відповість тричі.

Але відповідати доведеться не тільки їм. Кращі уми Росії ламають голови над тим, як вилікувати суспільство від охопленого великодержавно-шовіністичного психозу. А відповідь насправді проста. Щоб його знайти, достатньо зрозуміти природу хвороби. А хвороба ця виростає на почутті безкарності. Ми звикли до того, що коли ми лукавимо самі з собою, падлючимо, поблажливо ставимося до підлості інших, це не призводить до досить серйозних для нас наслідків. Хвороба рашизму – від звички жити на халяву, остаточно сформувалася в ситі двохтисячні з їх нафтовим достатком.

Ура-патріоти надувають щоки: нам не страшні західні санкції – живе ж під санкціями Північна Корея! Це блеф. Економіка тоталітарних режимів типу північнокорейської спочатку вибудовувалася як заточена на автаркію. Сучасна російська економіка повністю орієнтована на світовий ринок. Крім того, у XXI вік у нас повністю сформувалося споживацьке суспільство з відповідною психологією, установками, звичками. В гіршому його варіанті. Особливе конформістське споживче товариство.

Надута кремлівською пропагандою куля імперської пихи лопне при зіткненні з дійсно серйозними труднощами. Коли захоплюючий процес «вставання з колін» зажадає реальних жертв, зажадає відмови від звичного комфорту.

Нинішні, ще цілком делікатні західні санкції – не єдина причина розпочатого погіршення стану російської економіки. Давно очікуване падіння світових цін на нафту мало пов’язано з санкціями. Є й ще одна причина. Корупційна путіноміка, нездатна до реальної модернізації, рано чи пізно повинна була «проїсти себе». У якийсь момент кремлівській кліці могло здатися навіть вигідним нарватися на обмежені західні санкції: всі труднощі, пов’язані з початковою економічною кризою, можна було звалити на злу волю геополітичного ворога. Але це буде працювати лише до того моменту, коли наслідки економічної кризи почнуть реально «кусатися». Ось тоді-то унікальна здатність Путіна дурити голову народу буде поставлена під сумнів. А разом з нею буде поставлено під сумнів і саме існування путінської Росії.

From: http://zik.ua/ua/news/2014/11/01/hvoroba_rashyzmu_vyrostaie_na_pochutti_bezkarnosti_y_vid_zvychky_zhyty_na_halyavu__rosiyskyy_analityk_536902